Для сучасного бізнесу інтелектуальна власність (ІВ) давно перестала бути виключно юридичним інструментом для захисту від копіювання.
Сьогодні це реальний капітал: об’єкти інтелектуальної власності можуть створювати додаткові джерела доходу, конкурентні переваги та позитивний імідж компанії. Торговельні марки, програмне забезпечення, патенти чи промислові зразки часто іноді можуть коштувати дорожче за нерухомість чи обладнання компанії. Саме тому майнові прав на інтелектуальну власність є повноцінним фінансовим активом, який можна використовувати для капіталізації бізнесу, зокрема, як внесок до статутного капіталу.
До об'єктів права інтелектуальної власності законодавець відносити літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, програми організацій мовлення, відкриття, винаходи та корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці.
Майнові права інтелектуальної власності є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Відповідно до частини 3 статті 424 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути об'єктом цивільного обігу, використовуватись у зобов'язальних та інших цивільних відносинах. Законодавство чітко встановлює, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
Особливого значення набуває можливість використання майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу юридичної особи. Такий механізм дозволяє залучати до господарської діяльності нематеріальні активи, які мають самостійну економічну цінність, можуть приносити дохід та водночас забезпечувати компанії певні конкурентні переваги. На відміну від традиційних грошових внесків, майнові права інтелектуальної власності потребують особливого підходу до визначення їх вартості, а також до документального оформлення їх передачі.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства. Додаткові вклади до статутного капіталу також можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка. Отже, законодавство чітко визначає можливість внесення нематеріальних активів, якими і є майнові права на ІВ, до статутного капіталу товариства.
Водночас внесення таких прав до статутного капіталу породжує низку практичних і правових питань. Насамперед йдеться про належну ідентифікацію об’єкта інтелектуальної власності, підтвердження прав особи, яка здійснює внесок, визначення обсягу майнових прав, що передаються юридичній особі, та їх грошову оцінку. Особливе значення має обґрунтованість такої оцінки, адже вона безпосередньо впливає на розмір внеску учасника до статутного капіталу та, відповідно, на обсяг його корпоративних прав.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року N 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, тобто уповноваженою особою, яка отримала сертифікат суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна та підходи до визначення вартості встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, з метою оподаткування майна згідно з законом, а також у нашому випадку – для внесення майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу товариства.
Положення статті 3 згаданого закону визначають, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.
За результатами проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Саме звіт про оцінку вартості ІВ є підставою визначення розміру внеску до статутного капіталу.
Правовласник об’єктів інтелектуальної власності вносить майнові права на них до статутного капіталу за оціночною вартістю в обмін на корпоративні права. Щодо податкових аспектів зазначених операцій слід враховувати особливості їх оподаткування. Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу. Документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав), мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна, як вкладу до статутного капіталу товариства, зокрема, акт приймання-передачі майна, за умови, що він містить усі реквізити, визначені вимогами Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звіт про оцінку (акт оцінки) та рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.
Сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного капіталу юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи, що передбачено підпунктом 165.1.44 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.
Особливу увагу слід приділити оформленню переходу та, за необхідності, державній реєстрації майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності після його внесення до статутного капіталу товариства. Сам факт визначення об’єкта ІВ як вкладу до статутного капіталу не означає автоматичну зміну відомостей про правовласника у відповідному державному реєстрі. Необхідність та порядок реєстраційних дій залежать від виду об’єкта ІВ. Наприклад, якщо до статутного капіталу товариства вноситься зареєстрована торговельна марка, необхідно звернутися до Національного органу інтелектуальної власності - Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) для державної реєстрації прав ІВ за новим правовласником та внесення відомостей у відповідному реєстрі.
Майнові права інтелектуальної власності можуть становити цінний актив товариства та забезпечувати йому додаткові можливості для господарської діяльності й отримання прибутку. Водночас їх ефективне використання потребує належного юридичного оформлення переходу прав під час внесення до статутного капіталу та системного корпоративного контролю, що дозволить визначити основні ризики та запропонувати ефективні механізми правового й економічного врегулювання.
