У нашій новій статті Керуючий партнер Костянтин Гамкрелідзе і молодший юрист Катерина Голованова досліджують можливості сфери штучного інтелекту, що стрімко розвивається сьогодні, а також його взаємодію з авторським правом. Вони детально аналізують як нейронні мережі впливають на процеси створення, захисту та використання інтелектуальної власності у різних країнах світу.
Штучний інтелект (ШІ) швидко проникає у різні сфери життя людей, включаючи повсякденну діяльність та виробництво контенту, у зв’язку з чим виникає нагальне питання: чи може ШІ вважатися автором винаходів і, відповідно, чи може останнім надаватися правовий захист?
Міжнародний контекст
Питання авторського права на твори, автором яких є ШІ, є надзвичайно актуальним, проте, на жаль, залишається неохопленим спеціальним законодавством. Рішення Верховного суду США у справі про селфі мавпи («Справа Наруто проти Девіда Джона Слейтера»), де було відмовлено в присвоєнні авторства фото тварині (оскільки воно було зроблено твариною, а не людиною), яскраво висвітлює цю проблему. Аргументуючи свою відмову, суд зазначив, що лише людина має право звертатися за захистом своїх прав. З цього, однак, можна зрозуміти і те, що на ШІ теж не поширюється право інтелектуальної власності.
Законодавство і судові прецеденти свідчать про те, що «авторське право» стосується лише творів, які є результатом діяльності людини, а сам термін «автор» − виключно її самої. Нещодавно Верховний суд Великобританії одноголосно ухвалив, що патентне законодавство Великобританії не дозволяє вказувати ШІ «автором» у патентній заявці. Його вердикт був остаточним у серії рішень, в яких національні суди Сполученого Королівства та Відомство з питань інтелектуальної власності Великобританії (UKIPO) розглядали питання про те, чи може ШІ подавати заявку на реєстрацію патенту у їхній юрисдикції, підтвердивши, що автором такої заявки може бути лише фізична особа.
У такому випадку виникає запитання: чи може людина претендувати на володіння «авторськими правами» щодо творів, автором яких є ШІ?
Бюро з авторських прав США також не так давно розглядало це питання, та надало інструкції щодо реєстрації «штучних творів». У них чітко зазначено про те, що лише людина може претендувати на захист авторських прав, тому, за такого підходу, захист поширюється лише на ті елементи твору, які є результатом роботи людини.
Правовий статус творів ШІ досі на етапі розробки. Станом на зараз визначення меж між технологічним процесом та власником твору залишається ключовим аспектом дискурсу захисту авторських прав, тому важливо продовжувати обговорення цієї теми та вдосконалювати юридичні механізми.
На нашу думку, цікавим також є і те, як законодавство США розглядатиме патентні заявки, в яких буде вказано, що ШІ істотно вплинув на концепцію твору або його втілення в життя (тобто, чи розглядатиметься можливість вказання ШІ як співавтора твору). Очікується, що Відомство з патентів і товарних знаків США надасть вичерпну інформацію про цю ситуацію у своєму посібнику щодо ШІ, розробивши його до лютого 2024 року на підставі Указу Джо Байдена «Про безпечний, надійний та гідний довіри штучний інтелект» від 30 жовтня 2023 р.
Окрім цього, важливо зазначити й про інший бік згаданого питання – надання авторських прав на твір, створений ШІ, тій людині, яка є розробником (чи власником) програми, за допомогою якої його було створено.
Першою країною, де було закріплено такий підхід на законодавчому рівні, стала Великобританія. Закон, прийнятий у 1988 році, розпочав практику надання компаніям можливості підтримувати свої технології та отримувати прибуток від таких вкладень.
Вітчизняна практика
Україна також висловлює зацікавленість у правовому захисті творів, створених ШІ. В нашому законодавстві питання авторства регулюється Законом «Про авторське право і суміжні права». Основною ознакою, яка характеризує твір як результат інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час його створення, є оригінальність твору. Отже, результати роботи ШІ не можуть вважатись оригінальними і, відповідно, не захищаються авторським правом.
В Україні використовується практика Великобританії – авторські права на результат роботи ШІ належать людині, яка створила програму. За українським законодавством, суб’єктами права особливого роду (sui generis) на неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою, можуть бути особи, яким належать майнові права, або які мають ліцензійні повноваження, тобто:
Актуальне питання правового захисту ШІ як автора творів вимагає комплексного підходу на міжнародному та національному рівнях. Україна, разом зі світовою спільнотою, повинна розглядати можливість введення чітких норм та законодавчих змін для забезпечення правового захисту ШІ, що поширюватиметься і на його власників.
Окрім британської моделі, яка покликана стимулювати інновації та вносити зміни, що стосуються ШІ, до чинного законодавства, Кабмін розглядає різні варіанти впровадження правового регулювання ШІ в Україні.
Так, Мінцифри виділяє три можливі напрямки розвитку регуляції:
Забезпечення правового статусу ШІ може стати ключовим аспектом розвитку технологій у різних галузях, однак для досягнення цієї мети необхідна співпраця між країнами, науковцями та правозахисними організаціями. І хоча впровадження європейського законодавства в Україні може супроводжуватися технічними й інституційними складнощами, важливим аспектом є те, що саме юридичні та регуляторні норми ЄС мають лежати в основі розробки змін до українського законодавства.