У сучасному світі ефективна комплаєнс-система — це не збірка обмежень, це фундамент безпеки та стратегічна інвестиція в майбутнє. Наявність прозорих правил всередині компанії мінімізує юридичні ризики, захищає репутацію бренду та підвищує капіталізацію бізнесу.
Для міжнародних партнерів та інвесторів наявність дієвої комплаєнс-системи є вимогою до співпраці, адже у практиці міжнародних контрактів дедалі частіше зустрічаються положення, які передбачають право клієнта або його аудитора перевіряти виконання певних комплаєнс-вимог.
У досвіді Адвокатського об’єднання «ДЕГА ПАРТНЕРЗ» був показовий випадок, коли наявність комплаєнс-політик розглядалася як умова співпраці з клієнтом з Федеративної Республіки Німеччина. Умовами контракту було передбачено право клієнта провести аудит діяльності постачальника правових послуг з метою перевірки дотримання комплаєнс-вимог.
Такий аудит здійснювався аудиторською службою клієнта і стосувався не фінансових показників чи технічних параметрів виконання контракту, а саме внутрішніх процедур та політик компанії. Фактично до нас приїхала група комплаєнс-офіцерів із трьох різних країн для перевірки відповідності процедурам, з якими ми погодились, підписуючи контракт. Звісно, розкриттю підлягали виключно документальні правила та процедури, які не мають конфіденційного характеру.
Під час перевірки аудитори досліджували, зокрема: наявність антикорупційної політики, процедури перевірки контрагентів, внутрішні правила щодо запобігання конфлікту інтересів та політики щодо подарунків, представницьких витрат. Фактично йшлося про перевірку того, наскільки внутрішні політики нашої компанії відповідають стандартам міжнародного комплаєнсу та застосовуються у практичній діяльності.
Для компанії така перевірка стала важливим досвідом. По-перше, сама процедура була організована на дуже високому професійному рівні. По-друге, вона дала змогу значно глибше усвідомити роль внутрішніх політик і процедур у взаємодії з міжнародними партнерами. Фактично наша наявна комплаєнс-система у цьому випадку була не формальною вимогою контракту, а одним із критеріїв довіри до бізнесу на базі політик компанії-клієнта.
Після успішного проходження аудиту співпраця з клієнтом була продовжена і триває до сьогодні. Водночас сам процес перевірки став корисним досвідом, який дав змогу інакше подивитися на значення комплаєнс-процедур у побудові системної роботи з міжнародними клієнтами.
Комплаєнс — це мова, якою бізнес говорить із банками, інвесторами та міжнародними партнерами.
Орієнтуючись на найкращі європейські практики, які сьогодні активно інтегруються та використовуються в Україні, можна виділити, що найбільш поширеними та критично важливими є:
Ці політики вже стали стандартом як в країнах ЄС, так і для прогресивного українського бізнесу. Надалі розглянемо мету, зміст та основні регуляції зазначених політик, що в сукупності становлять комплаєнс-систему, спрямовану на захист бізнесу.
Політика щодо протидії корупції спрямована на запобігання та недопущення будь-яких корупційних дій як усередині компанії, так і у відносинах із посадовими особами та урядовими організаціями. Така політика визначає принципи та правила, які, незалежно від часу та місця провадження діяльності компанії, допомагають гарантувати, що ніхто із засновників, власників та співробітників не буде вимагати, одержувати, пропонувати та давати хабарі, не займатиметься корупційними діяннями та дотримуватиметься антикорупційного законодавства. Ця політика застосовується як до власників бізнесу, так і до всіх співробітників: до всіх членів правління, менеджерів та інших співробітників компанії незалежно від рівня, рангу, обсягу трудових функцій та повноважень.
Нормами антикорупційної політики суворо забороняється пропонування, надання чи навіть обіцянка неправомірної вигоди, в тому числі грошових коштів та інших цінностей клієнтам, постачальникам, посадовим особам держави та органів місцевого самоврядування. Ця політика охоплює ситуації, часто пов’язані з ризиком корупції у комерційній діяльності. До таких випадків можуть належати подарунки, розважальні заходи та знаки гостинності, взаємодія з третіми сторонами та державними посадовими особами, політичні чи благодійні пожертви, спонсорська діяльність. Політика щодо протидії корупції містить чіткі правила та найбільш жорсткі регуляції, оскільки це не лише внутрішні правила компанії, а вимоги законодавства, порушення яких може мати тяжкі наслідки як для самого бренду, так і для співробітників, оскільки корупційна діяльність є кримінальним правопорушенням.
З політикою про запобігання корупції тісно пов’язані правила щодо подарунків та знаків гостинності. Надання або прийняття подарунків чи організація розважальних заходів або участь у них часто розглядається як форма ввічливості та є поширеною у повсякденній діяльності багатьох компаній у багатьох країнах. Проте в цьому контексті можуть виникнути ризики корупції. Тому політика щодо подарунків визначає принципи та правила, що регулюють надання та прийняття подарунків та знаків гостинності.
Деякі компанії провадять політику нульової терпимості та не приймають будь-яких подарунків або знаків гостинності, проте багато компаній визначають у політиці поняття дозволених подарунків, а також правила щодо відповіді на запрошення та участі в заходах. Часто політка до дозволених подарунків відносить ті, які відповідають певним умовам. Наприклад, дозволені подарунки не можуть прийматися чи надаватися за ухвалення рішень, вчинення дій чи бездіяльність у чиїхось інтересах. Також можуть встановлюватися обмеження щодо вартості подарунків та пожертв.
До дозволених подарунків компанії інколи відносять рекламні подарунки, в тому числі у вигляді канцелярського приладдя з розміщеним на ньому знаків для товарів та послуг, метою яких є підвищення впізнаваності торгової марки та покращення іміджу компанії.
Пропонування та приймання подарунків у грошовій формі, у формі платіжних інструментів, подарункових карток, ваучерів незалежно від розміру та мети такого подарунку забороняється системою правил про подарунки, оскільки це може бути складником завуальованого хабарництва.
Ще однією політикою в комплаєнс-системі, яка ґрунтується на чітких вимогах законодавства, є антимонопольна політика. Метою цієї політики є встановлення обов’язкових правил для дотримання антимонопольного законодавства в компанії та у її зовнішніх відносинах.
Укладення антиконкурентних угод або домовленостей з конкурентами заборонено. Антимонопольне законодавство забороняє будь-які угоди між компаніями та будь-які узгоджені дії, що мають на меті або призводять до запобігання або обмеження конкуренції.
Антимонопольна політика компаній зазвичай ґрунтується на вимогах українського законодавства та положеннях Європейського Союзу. Така політика чітко встановлює заборонені види діяльності, такі як: пряме або непряме фіксування цін, обмеження або контроль над продуктами, закупівлею або продажем товарів або послуг, розподіл ринків або джерел постачання, розподіл клієнтів або зон продажу, угоди з іншими компаніями щодо тендеру.
Антиконкурентні узгоджені дії мають негативні наслідки для працівників та компаній у всьому світі. Вони можуть призвести до притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, накладення штрафів та інших санкцій. Обумовлені цим фінансові збитки та підрив репутації несуть серйозну загрозу діяльності будь-якої компанії у тривалій перспективі.
Хочеться також сказати про політику корпоративного управління та правила про конфлікт інтересів. Корпоративне управління стосується системи управління та контролю компанії, які сприяють її успішній та стабільній роботі. До корпоративного управління належать принципи та політика управління бізнесом, а також внутрішні та зовнішні механізми моніторингу й контролю. Системи мають важливе значення для відповідального корпоративного управління. Вони є основою для забезпечення того, щоб клієнти, працівники та ринки капіталу могли довіряти компанії.
Політика щодо усунення конфлікту інтересів визначає, коли саме виникає або може виникнути конфлікт інтересів та яким чином має бути повідомлено про цей конфлікт і вирішено його. Конфлікти інтересів можуть виникати, якщо інтереси компанії починають суперечити особистим інтересам співробітників або особам, пов’язаним зі співробітниками. Звісно, в компанії всі без винятку ділові рішення мають прийматися в інтересах компанії та на основі об’єктивно зрозумілих прозорих критеріїв. Тому мета такої політики – уникнути виникнення конфліктів інтересів шляхом дотримання встановлених норм та вимог.
Дуже часто в компаніях встановлюють правила, що визначають норми поведінки. Такі норми поведінки ґрунтуються на цінностях компанії, взаємоповазі та людській гідності. Від всіх співробітників компанії очікується дотримання найвищих стандартів моралі та етичної поведінки, поваги одне до одного та неухильне дотримання вимог законодавства.
Підсумовуючи, варто зазначити, що комплаєнс-система компанії сьогодні перестала бути виключно атрибутом великих міжнародних корпорацій. Це інвестиція в життєздатність та сталість бізнесу. Впровадження дієвих комплаєнс-механізмів — це не просто витрати на юридичну підтримку, а створення надійного щита, який мінімізує правові, репутаційні та фінансові ризики.
Впровадження внутрішніх політик та етичних стандартів не обмежується лише ініціативою або вимогами іноземних засновників компаній. У багатьох випадках це є вимогою законодавства, зокрема у сферах протидії корупції, захисту персональних даних та фінансового моніторингу. Також наявність дієвих комплаєнс-механізмів часто є необхідною умовою для співпраці з контрагентами, які очікують від партнерів прозорості, доброчесності та відповідності встановленим стандартам. Таким чином, ефективна комплаєнс-система стає невіддільною складовою частиною сучасного бізнесу й запорукою його конкурентоспроможності.