Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Радник DEGA, к.ю.н., адвокат Катерина Бродська розповіла в ефірі Громадського Інтерактивного Телебачення (ГІТ) що таке інтелектуальна власність та як захистити свої права на неї.
Відео-коментар Катерини доступний за посиланням.
Пропонуємо також ознайомитися з текстовим варіантом розмови нижче.
― Пані Катерина, хочемо з Вами поговорити про захист прав інтелектуальної власності, зокрема, як чинник економічного розвитку. Насамперед, ми хочемо дізнатися про те, яким чином і чи дійсно в нашій державі інтелектуальна власність може приносити прибутки, а також підсилювати економіку?
― Дякую, безумовно може і безумовно приносить. Можливо, не в тому розмірі, який би був бажаний як для підприємства-власника інтелектуальної власності, так і для держави, але приносить. Чому? Давайте розберемося.
Перш за все, особи, які використовують інтелектуальну власність, сплачують роялті або ліцензійні платежі. Безумовно, підприємство-власник або фізична особа отримує від цього зиск, але від цих платежів мають бути сплачені податки, що є прямим зиском для держави.
Окрім цього, чим більше підприємств використовує інтелектуальної власності, тим більше збільшується додана вартість продукції, наслідком чого є збільшення податку на додану вартість. Безумовно, це надходження до бюджету.
Окрім цього, не потрібно забувати про те, що реєстрація інтелектуальної власності, торговельних марок також потребує сплати відповідних платежів, що має зиск для держави. Офіційний імпорт зареєстрованих товарів під відомими брендами також передбачає обов’язкову сплату роялті або ліцензійних платежів у розрізі митних платежів. Тобто, зиск для держави та власників, звичайно, є.
Однак, ми стикаємося з певними проблемами, які в тому числі пов’язані з контрафактом, коли завозиться підробка, не сплачуються митні платежі, і, як наслідок, недоотримує прибутків не лише власник, а й держава.
Проте, якщо проводити пряму послідовність, можна стверджувати, що чим більшими є інвестиції, захист та кількість зареєстрованих інтелектуальної власності й торговельних марок, тим більшими є сплата податків до бюджету, і, відповідно, зиск як для держави, так і для підприємства/фізичної особи, які зареєструвала свою інтелектуальну власність.
У цьому контексті можна пригадати негативний досвід, який мали агрокомпанії України. Відсутність державного захисту (зокрема, сприяння держави у реєстрації сортів рослин тощо) упродовж багатьох років призвела до того, що зараз ми працюємо на зарубіжних партнерів. Тобто, українські агровласники, підприємці, товарознавці, особи, які щось винайшли, реєстрували свої винаходи закордоном. Тому зараз Україна замість того, щоб отримувати прибуток від своїх реєстрацій (тих селекційних надбань, які є в Україні), виплачує кошти іноземним компаніям, які зареєстрували такі сорти рослин, наприклад, закордоном.
У цьому випадку можна одразу говорити про те, що реєстрація є певною частиною необхідності отримання прибутку як для власника, так і для держави. Саме тому реєстрація є частиною захисту та розвитку економіки, причому як на рівні підприємства, так і на рівні держави.
― Пані Катерина, наскільки просто зареєструвати інтелектуальну власність? Що для цього потрібно та яким чином вона реєструється і захищається з боку держави?
― Зрозуміло, що увесь цей процес триває достатньо довго і займає приблизно два роки. Це стосується реєстрації торговельної марки. Однак, у цьому процесі є і, скажімо так, цікавинки, оскільки вже користуватися цими правами можна одразу, посилаючись на те, що ми вже подали документи для реєстрації. Цим правилом користується багато винахідників, які хочуть реєструвати свою ТМ.
Однак, потрібно не забувати, що є достатньо великий «пласт» прав інтелектуальної власності, які простіше використовувати без державної реєстрації. Йдеться про авторське право, яке виникає у особи, яка його створила, з моменту створення твору. Тут можна говорити не тільки про дизайн упаковки, а й про сайт, його дизайн (візуальне наповнення). Знову ж таки, потрібен досвід та знання хоча й невеликої кількості, проте досить специфічних нормативно-правових актів, які стосуються можливості та повідомлення іншим особам, що твір є захищеним об’єктом інтелектуальної власності.
Окрім цього, не потрібно забувати про можливість захисту комерційною таємницею, в яку «зашивати» те, що можна захищати, без довгострокової реєстрації.
Але на нашу думку, як компанії, яка багато років надає професійні послуги, що стосуються захисту брендів, незалежно від можливості користуватися такими злегка захищеними в плані відсутності реєстрації об’єктами інтелектуальної власності, реєстрація торговельних марок є бажаною та рекомендованою.
Також потрібно пригадати про те, що реєстрація захисту прав інтелектуальної власності має відбуватися не лише в Україні. Йдеться про те, що якщо підприємство зацікавлене у здійсненні експорту, то реєстрація має бути і в тих країнах, куди підприємство має намір постачати свої товари. Чому?
З одного боку, підприємство має захистити себе від незаконних діянь осіб, які можуть копіювати його пакування, а також від зустрічних позовів, оскільки в інших країнах може бути вже зареєстровані схожі упаковка та дизайн.
В юриспруденції, у застосовчій правовій практиці, існує т.зв. «презумпція першості»: той, хто перший зареєстрував об’єкт інтелектуальної власності, володіє правами на нього. А, як відомо, геніальні думки виникають не лише в однієї особи. Тому потрібно завжди перевіряти те, що особа має намір зареєструвати, позиціонувати як власну творчість (тут ми говоримо не лише про торговельну марку, а, знову ж таки, про те, яким є дизайн об’єкта інтелектуальної власності), то потрібно перевіряти чи не існує схожого об’єкта інтелектуальної власності зареєстрованого як в Україні, так і закордоном, щоб убезпечити себе від можливих протиправних дій з боку інших осіб, а також зустрічних позовів.
― Пані Катерина, як в Україні на законодавчому рівні карають тих, хто використовує чужу інтелектуальну власність або ж присвоює її собі?
― Дякую за питання. Насправді, в Україні існують достатньо різноманітні види застосування відповідальності. Ми можемо пригадати адміністративну відповідальність за незаконне використання торгівельних марок. І хоча штраф там не надто великий —від 170 до 3400 грн, що цікаво, одним із видів санкцій є вилучення усього товару, а також устаткування, за допомогою якого цей товар вироблявся (устаткування, запасні частини).
Ми можемо пригадати і кримінальну відповідальність, якою передбачено позбавлення волі до двох років, разом із конфіскацію майна, яке порушує права інтелектуальної власності, у тому числі устаткування, а також адміністративну: т.зв. «господарські санкції», які застосовує Антимонопольний комітет України (АМКУ). Розміри штрафів, які може застосувати цей орган, є вкрай цікавими: це може бути 5% від тієї виручки, яке підприємство отримало.
І хоча усі ці види відповідальності є вигідними для держави, виникає запитання: що ж отримує той, хто ці права порушив?
У цьому контексті ми рекомендуємо в обов’язковому порядку звертатися до суду з цивільним позовом, оскільки саме через нього ми можемо отримати відшкодування за збитки, моральну шкоду, а також заборонити використання нашої торговельної марки або схожої до тієї, з якою споживач може її сплутати.
Необхідно, скажімо так, розділяти відповідальність, і обов’язково дублювати застосування державних заходів із заходами власного захисту. Тут можливим є застосування тих санкцій, які передбачені Цивільним кодексом України, так само і тих, які передбачені новим Законом України «Про авторське право та суміжні права» № 2811-IX від 1 грудня 2022 року.
― Пані Катерина, наскільки легко/важко в таких судових спорах доводити ось це право на інтелектуальну власність/авторське право і, якщо воно не зареєстроване, чи можна виграти суд у такому випадку?
― Ми всі, як адвокати-практики в IP, очікуємо коли запрацює Вищий спеціалізований суд з інтелектуальної власності. Це зекономить значно багато часу, адже він буде спеціалізуватися саме на цій категорії справ.
Зараз ми стикаємося з різною підсудністю, оскільки якщо порушником є господарський суб’єкт, ми звертаємося до Господарського суду. Якщо останнім є фізична особа, ми змушені звертатися до судів загальної юрисдикції. Але враховуючи їхню завантаженість сьогодні, такі справи в них розглядаються занадто довго.
Проте у нас є досвід того, що насправді такі справи можна виграти, маючи належним чином сформований пакет доказів. Знову ж таки, ми апелюємо до авторського права. Необхідно довести, що, наприклад, на сайті є:
Окрім такого «ретельного» збору доказів, іноді постає питання про залучення й експертної складової, якщо, наприклад, назва ТМ є співзвучною протилежній або має схоже позначення (графічне, словесне тощо).
Обов’язковим, на нашу думку, є також представництво адвокатом, який знається на цій тематиці професійно і може зрозумілою мовою довести у суді усі чотири складові правопорушення:
А також який може довести три складові причин і застосування відповідальності, тобто:
― А от чи можна відстояти авторське право, коли, наприклад, інтелектуальну власність, так би мовити, крадуть та викладають в соцмережах, видаючи за свою?
― Можна, але усе залежить від першості, тобто від доведення того, що той чи інший вислів/крилата фраза були використані саме цим суб’єктом вперше.
У своїй діяльності ми користуємося тими заходами, які нам дозволяє Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 5 липня 2012 року, зокрема:
Ми збираємо докази і, таким чином, доводимо першість використання.
Іноді ми звертаємося і за лінгвістичними експертизами, які доводять, що згадані формулювання є ідентичними (про що могло скластися враження) або ж, навпаки, що за використання такого вислову/крилатої фрази її автору було завдано шкоди. Знову ж таки, відомі ситуації, коли інші особи, вириваючи якісь слова з контексту, завдали репутаційної шкоди іншій особі, взагалі не маючи цього на увазі.
― Пані Катерина, якщо говорити про міфи довкола інтелектуальної власності, знаємо найпоширеніший з них: «захищати IP в Україні — це дорого». Чи дійсно це так?
― Як ми говорили з Вами на початку, захист інтелектуальної власності складається не лише з подання позову, а з багатьох чинників. Якщо її реєстрація відсутня, вона має включати належне доведення першості, тобто що таке авторське право виникло; щодо комерційної таємниці — оформлення відповідних документів у товариства/фізичної особи-підприємця для того, щоб підтвердити права на неї.
Що стосується, власне, доведення протиправності у суді з використанням лінгвістичної експертизи, потрібно в цілому розуміти доцільність її проведення. Якщо, наприклад, справа стосується світового бренду, тут питання навіть не у вартості такої експертизи, а в його репутації, адже саме вона є однією з найбільших цінностей компанії як такої. До речі, навіть тоді, коли проводиться аудит, репутаційна складова компанії на ринку оцінюється окремо. Звичайно, у такому випадку здійснення експертизи за приблизно 1500 у.о. — це, як на мене, не дуже дорого. Знову ж таки, кожен самостійно обирає для себе що він захищає і що очікує від такої стратегії.
Однак, навіть, якщо зібрано усі докази та проведено необхідні експертизи, ми стикаємося з протиправною поведінкою своїх опонентів. Тобто особи нехтують своїми процесуальними правами, а іноді й навіть зловживають: пропускають судові засідання, не надають належні докази. Таким чином, вони умисно затягують судовий процес.
Ще ми стикаємося з великою завантаженістю судів, коли розгляд справ призначається один раз на місяць. Безумовно, ми дуже хотіли б, щоб, як в системах права Великобританії та США, суддя розглядає виключно одну справу упродовж певного часу, приділяючи увагу лише їй. І лише після того, як винесено вирок/рішення у справі, суддя переходить до наступної. Це було б цікавіше та ефективніше по строкам захисту.
Однак, ми всі прекрасно розуміємо, що з початком повномасштабного вторгнення у органів правопорядку, Національної поліції є інші справи, але коли, скажімо, в порушення вимог кримінально-процесуального кодексу не реєструється кримінальна справа за ст.229, яка і стосується застосування санкцій, відповідальності за протиправне використання чужої інтелектуальної власності, ми змушені йти до суду, щоб зобов’язати державний орган виконати покладені на нього функції. Погодьтеся, це нонсенс, проте ми з прикрістю змушені констатувати, що такі випадки дійсно є.
― Пані Катерина, на завершення, ви вже згадували, що наша держава потребує IP-суд. Чи могли б Ви розповісти нам чи є вже його візія та коли він зможе запрацювати і відстоювати інтереси тих, хто володіє інтелектуальною власністю?
― Ні, очікуємо. Раніше вже була сформована Комісія, яка мала обирати суддів до цього суду. Проте наразі ми не маємо впевненості, що суд запрацює цьогоріч. Одне можу сказати точно: Україною, впевнено рухаючись до членства в ЄС, окрім IP-суду, було зроблено багато іншого у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Обов’язково потрібно пригадати про створення УКРНОІВІ (Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій), на який наразі покладається все те, що УКРПАТЕНТ недопрацьовував або допрацьовував неналежним чином.
Варто також згадати і про Наказ Міністерства економіки України №2945 від 01.02.2024 «Про затвердження Порядку формування та ведення національного переліку вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності», завдяки якому ми виходимо на новий рівень боротьби з піратством, порушеннями саме в мережі Інтернет. Зокрема, тепер власники інтелектуальної власності зможуть звернутися з повідомленням про те, що певні вебсайти протиправно використовують чужу інтелектуальну власність. Такий реєстр вебсайтів буде адмініструвати Міністерство економіки України, і найцікавіше у цьому те, що він буде оприлюднений на міжнародному рівні. Тобто, на рівні WIPO ALERT.
На нашу думку, це вже суттєві зрушення, тож можна впевнено говорити про те, що у нас зʼявляється ще більше можливостей задля належного захисту прав інтелектуальної власності.